Описание: Мико́ла Іванович Тере́щенко (* 13 вересня 1898, с. Щербинівка Золотоніського повіту Полтавської губернії — † 30 травня 1966) — український поет і перекладач.
Спершу належав до груп символістів «Музагет», пізніше до літературних організацій «Комункульт», «Жовтень», а з 1927 до ВУСПП. Протягом 1925 — 1934 років був редактором журналу «Життя й Революція», під час другої світової війни працював на українській радіостанції в Ташкенті, по війні — редактор Держлітвидаву України в Києві. У перших збірках поезій «Лабораторія» (1924), «Чорнозем» (1925) і «Мета й межа» (1927) Терещенко досягнув вершин своєї творчості, давши в них (поруч пересічних віршів) поезії глибокої філософської думки й мистецької досконалості, але потім поступово перейшов на позиції соцреалізму, і з кінця 1920-х pp. основними мотивами багатьох збірок його поезії стають праця, виробничі процеси тощо: «Країна роботи» (1928), «Республіка» (1929), «Риштування» (1930), «Порив» (1932) тощо, як також мотиви революційного інтернаціоналізму — «Сенька-арсеналець» (1930), «Цень-Цань» (1930) тощо й патріотизму за другої світової війни — «Дівчина з України» (1942), «Верба рясна» (1943), «Зорі» (1944). Той самий соцреалістичний характер мають збірки поезій автора повоєнних років: «У битвах і трудах» (1951), «Правда» (1952), «Щедра земля» (1956), «Ліричний літопис» (1958), «Літа і люди» (1960), «Серце людське» (1962).
Микола Бажан зауважив, що поету досить одного такого вірша, як «Печаль і ніжність» Терещенка, щоби навіки залишитися в українській поезії[1].
Комментарии 0