Уніформістика

Уніформістика на Віоліті

Елементи військової уніформи, такі як ґудзики, еполети, погони, кашкети та багато іншого, знаходяться у розділі «Уніформістика». Зазирнувши у минуле, можна побачити, що воїни Стародавнього Риму носили обладунки, які були виготовлені за певним стандартом мали однаковий вигляд. У середньовічній Європі окремі елементи обладунків прикрашали зображеннями гербів, намальованих за єдиним зразком. Гостра потреба в уніформі виникла під час Тридцятирічної війни, що охопила значну частину Європи в середині 17 століття. У конфлікт були втягнуті різні армії, і для розрізнення своїх та ворожих солдатів кожна сторона ввела власну форму.

Уніформологія

Дослідженням службової, зокрема, військової форми займається уніформологія. Ця дисципліна тісно переплетена з геральдикою, фалеристикою, взагалі розглядає різноманітні емблеми. Основними джерелами інформації про уніформу є оригінальні документи, згідно з якими визначається комплектація та зовнішній вигляд одягу. Колекціонери, які захоплюються уніформістикою, рідко звертаються саме до цих джерел. Зате доступними є сучасні історичні дослідження та спеціалізовані журнали з інформацією про мундири, кітелі, ґудзики та інші предмети.

Дізнатися про уніформу можна завдяки творам мистецтва, серед яких скульптури, картини, фотографії. Щоб уточнити деякі деталі, інформацію шукають у щоденниках та опублікованих спогадах солдатів та офіцерів. Іноді знання уніформістики допомагають дізнатися багато цікавого про окремих відомих людей і відтворити історичні події.

Виникнення і розвиток уніформи

У 15 столітті головною відмінністю, за якою можна було визначити солдата певної армії, був великий вирізаний із тканини хрест. Воїнам цей хрест нашивали на спину, згодом його замінили на шарф. Носили шарф на плечі чи вішали його на пояс. Кольори цього шарфа, як правило, збігалися із основними кольорами герба королівської родини.

Раніше форма повністю належала військовим. Солдати залишали її у себе навіть після завершення служби, оскільки суттєва частина їхньої платні утримувалася на придбання одягу. У якийсь момент навіть виникла проблема: оскільки придбанням майна займалися командири, вони стали економили на речах, щоб залишити собі частину грошей. Зекономлені фінанси солдатам не поверталися, почала процвітати корупція. З часом контроль за придбанням одягу посилили, уніформу почали купляти централізовано.

На початку 20 століття обмундирування деяких підрозділів, наприклад кавалерії, відрізнялося наявністю дуже яскравих деталей. Однак від них довелося відмовитися, коли зброя стала точнішою і більше далекобійною, адже по таким мішеням краще влучали. Згодом концепцію зовнішнього вигляду форми повністю переглянули. Щоб солдати стали менш помітними для ворога, предмети одягу почали шити з матеріалу, який повністю зливається з навколишнім ландшафтом.

Знаки відмінності

Погони та еполети – також елементи уніформи, вони належать до наплічних знаків відмінності. Якщо ви вирішили купити німецьку форму Другої світової війни, у комплекті скоріш за все бути погони, які означають чин чи посаду. А ось еполети були поширені в 18–19 століттях, і до середини 20 століття майже перестали використовуватися. Сьогодні їх можна побачити лише у якості парадного обмундирування, а також у музеях та колекціях.

Еполети мають круглу або овальну форму, рідше – у вигляді прямокутника. Верхня частина обрамлена невеликими валиками чи накладками, зробленими з канителі. Для визначення роду військ додавали відповідні знаки. У Російській імперії в 1827 році були введені еполетні зірки – завдяки ним визначався чин військовослужбовця. У середині 19 століття еполети використовуються дедалі рідше, а до 1913 року їх носили лише офіцери.

Звання на погонах позначається за допомогою просвітів, зірочок, шевронів. Коли вони лише з’явились, їхня функція полягала у тому, щоб утримувати портупею, ремінь сумки чи портфеля. Тому залучався лише один, лівий погон. У наш час погони із золотою тасьмою надягають під час параду. Із польовою формою ситуація зовсім інакша: використовується інший фасон, набагато скромніший і без прикрас. Колір таких погонів збігається із кольором камуфляжу.

Ще один давній елемент уніформи – аксельбант, який з'явився в 17 столітті. Він має вигляд плетеного шнура, на його кінці знаходиться металевий наконечник. За однією з версій, аксельбанти почали використовувати голландські солдати під час війни Нідерландів з Іспанією. Вони мали символічне значення: воїни були готові загинути у битві за свободу. Мотузка у цьому контексті мала своє значення – це була наче петля для повішення. За іншою версією, аксельбанти з'явилися завдяки стрільцям, яким у бою використовували ґніт: вони брали його з собою у бій і обертали ним плече.