Стародавні та середньовічні предмети (до 1700 року.)

Стародавні та середньовічні предмети на Віоліті

Гуманісти 15 століття розділили історію людської культури на три періоди: Античність, Середні віки та Новий час. Початок Середньовіччя датують 467 роком, коли Західна Римська імперія пережила свій занепад, хоча деякі джерела вказують інший час - 7 століття. Завершився цей період умовно 1500 року. Проміжок між цими датами ділять на кілька етапів: Раннє, Високе та Пізнє Середньовіччя. Протягом цього часу було створено безліч предметів побуту, зброї, культових предметів, які сьогодні ідентифікують як стародавні артефакти. Колекціонери з усього світу прямують на аукціони, у тому числі і на сайт Віоліті, щоб придбати частинку старовини: наконечник стріли, фібулу, меч чи будь-яку іншу знахідку.

Середньовічний одяг

Протягом десяти століть європейська мода зазнала суттєвих змін. У 12 столітті одяг був не дуже складним і різноманітним, від предметів, що виготовлялися раніше, відрізнявся деякими деталями. Більшість людей носили довгі сорочки, багатим шили на замовлення туніки та спідниці. Одяг виробляли переважно з вовни. Багаті люди могли дозволити собі шовк, який привозили із Візантії. Крім того, популярністю користувалося хутро, що стало одним з найважливіших матеріалів у наступні століття.

Туніка – верхній стародавній одяг, що відрізнявся великою довжиною і сягав щиколоток. Її притримував ремінь, який одягали на талію. Рукави були вузькими, але розширювалися ближче до кисті. Солдати носили на своїй броні сюрко, а на груді вишивали герб. Після завершення хрестових походів сюрко почали носити не лише воїни – цей предмет перетворився на частину повсякденного гардеробу.

Одяг пізнього Середньовіччя виготовляли з пеньки, льону, бавовни. Шовк, як і раніше, продовжували завозити зі східних країн, проте в 15 столітті його почали виробляти у Франції. Виробництво одягу покращилося завдяки появі нових інструментів, наприклад, винахід самопрядки, що викликав настороженість і навіть негатив серед консерваторів, став рушієм для розвитку ремесла. Хутро в 13 столітті було менш затребуване, ніж раніше, проте згодом знову привернуло увагу з боку багатіїв.

Прикраси

Багато середньовічних прикрас не лише виконували естетичну функцію, а й мали практичне застосування. Наприклад, фібули – маленькі застібки, які декорували візерунками та покривали різним коштовним камінням. Перші фібули з'явилися у бронзовому віці і багатьом служили прикрасами протягом раннього Середньовіччя. Більшість знайдених застібок виготовлено з бронзи або заліза. Складаються вони з чотирьох основних деталей: голки, голкотримача, дужки та пружинки. Кожна деталь протягом століть зазнавала функціональних та естетичних змін.

Цікавлять колекціонерів такі стародавні знахідки, як кільця і персні. У наш час найпоширенішими є шлюбні кільця та обручки. Однак у Середньовіччі ці вироби з дорогоцінних металів могли мати інше значення. Перстень-печатка з об'ємним малюнком на щитку використовувалась для підтвердження важливих листів. Кільця із зображенням герба чи іншого знака притискали до воску в такий спосіб, щоб на його поверхні залишився виразний слід.

У ранні Середні віки серед християн були поширені обручки з християнськими символами. Ці обручки говорили про належність їхнього власника до певної громади. Спочатку найпоширенішим зображенням була риба (іхтіс), пізніше її замінили символом у вигляді хреста. У наш час використовується аналог таких кілець у православній традиції, проте малюнок замінили текстом «Врятуй та збережи».

У пізньому Середньовіччі почали робити більш складні обручки. Ці старі предмети можна розібрати на кілька елементів, а потім усі компоненти зібрати докупи. Багато таких кілець зустрічаються у двох екземплярах, оскільки є парними. Їх створювали для закоханих: подібні знахідки містять любовну символіку. Існує цілий різновид кілець-головоломок, наприклад, кільця-Гіммель із зображенням рукостискання, яке утворюється лише в тому випадку, коли два предмети з'єднують один з одним.

Амулети

Лунниці – артефакти, які іноді використовувалися як амулети. Частіше за все їх виготовляли із бронзи, багатії замовляли варіанти зі срібла та золота. У вигляді півмісяця робили сережки, підвіски та частини головних уборів. На території Стародавньої Русі лунниці були пов'язані з традицією шанування Діви Марії. Серед народів, що жили на території Західної та Північної Європи, лунничні підвіски вважалися амулетами, що захищали від зла та невдачі.

Лунниці часто супроводжуються християнськими символами. Вони прикрашають похоронні убори, чергуючись із хрестами. Як показують археологічні відкриття, варіанти лунниць із гострими ріжками знаходять поряд з іконами. Деякі дослідники вважають, що цей амулет є водночас християнським та язичницьким символом.

Невеликий кам'яний чи металевий медальйон із зображенням святого на одній стороні та змією на інший називається змійовик. На багатьох давньоруських та візантійських амулетах можна побачити голову міфічної Горгони, що втілює хвороботворного демона. Щодо святих, серед них часто зустрічаються зображення архангела Михаїла та Діви Марії. Крім того, важливою складовою була молитва, записана грецькою мовою. Таким чином, в одному предметі поєднувалися християнські та античні міфологічні елементи.

Серед найзнаменитіших змійовиків на особливу увагу заслуговує чернігівська гривня. Предмет було знайдено у першій половині 19 століття біля Чернігова. Важить медальйон 186 г і виготовлений методом лиття: матеріал залили у воскову основу, потім нанесли окремо текст і зображення. Горгона представлена ​​у класичному вигляді: жіноча голова зі зміями. Християнська традиція втілена у вигляді короткої молитви, язичницька традиція – у формі магічного тексту грецькою.

Наконечники стріл

Колекціонерів цікавлять не лише стародавні прикраси. Вони збирають на перший погляд нічим не примітні наконечники стріл. У Київській Русі поширеними були черешкові наконечники, виконані із заліза. До 10 століття у битвах використовували трилопатеві варіанти. Крім того, ковалі виковували плоскі та грановані наконечники (останні були бронебійними).

У Європі існувало п'ять типів наконечників. Лезові виковували для використання на війні і під час полювання на диких тварин. Лезово-зазубрені пристосовані для запуску вогняних стріл. Бронебійні наконечники у формі конуса брали лише на війну. Вони здатні були пробити кольчугу, а також пластини обладунку. Великоголові виробляли для полювання – їхнє кріплення на держаку здійснювалося за допомогою гвіздків. Вилкоподібні також були призначені для лову дичини.

Для пострілів із арбалета використовуються інші снаряди – болти. Це товсті стріли, довжина яких досягає 40 см. Бойові наконечники використовувалися для стрільби по солдатам, одягненим у міцну металеву броню. Болти, створені в 11–13 століттях, відрізняються великою вагою та масивністю. Пізніше їхній розмір трохи зменшився, при цьому були враховані зміни, що відбулися у захисному спорядженні. На Віоліті ви можете придбати середньовічні наконечники різних типів, а також виставити на продаж власні знахідки.