Створення Гуцульської республіки та перші бої за її незалежність
Після перемоги 1 листопада 1918 року національним повстання у Львові населення Буковини і Закарпаття на багатолюдних народних зборах в Чернівцях і Хусті висловилося за входження до складу ЗУНР. Через кілька місяців відбувся Всекарпатський Конгрес, делегати якого вирішили возз'єднати закарпатські землі у складі єдиної Української держави.
В цей же час на Рахівщині утворилася Гуцульська республіка з центром в селі Ясіня. Тут був створений загін місцевої міліції, щоб не допустити грабежів з боку австро-угорських солдатів, які поверталися додому через село після закінчення війни зі Сходу. Її очолив демобілізований офіцер австро-угорської армії Степан Клочурак.
Була обрана Гуцульська Народна Рада, до якої увійшли 42 депутати. Виконавча влада належала секціям (міністерствам) і підсекціям - дипломатичній, військовій, внутрішній, господарській та іншим. Громадський суд вів староста міста. Школи в республіці були українські, діяв народний хор, а в Народному домі громадянам читали лекції на різні цікаві теми.
Дипломатичні зв'язки міні-держава підтримувала тільки з ЗУНР. З Галичиною - торгувала лісом, в Коломію - відправляли деревину, привозили хліб. Розплачувалися мадярськими кронами і українськими гривнями.
22 грудня в Ясиню прибув угорський жандармський батальйон. У селі був встановлений окупаційний режим. Гуцульська Народна Рада пішла в підпілля і на Різдво підняла повстання. У ніч на 8 січня 1919 року близько 500 угорських солдатів майже без бою захопили в полон.
13 січня 1919 року гуцульське військо, посилене загоном УГА, розпочало наступ з метою звільнення Мараморощини від угорської адміністрації та військ. Він проходив уздовж залізниці Ясіня-Сигіт. Піхоту прикривали два потяги, озброєні гарматами і кулеметами. За кілька днів, у боях за Білин, Рахів, Великий Бичків, угорські війська були розбиті. Були звільнені всі українські населені пункти сучасної Рахівщини та лівобережжя Тиси.
В цей же час на Рахівщині утворилася Гуцульська республіка з центром в селі Ясіня. Тут був створений загін місцевої міліції, щоб не допустити грабежів з боку австро-угорських солдатів, які поверталися додому через село після закінчення війни зі Сходу. Її очолив демобілізований офіцер австро-угорської армії Степан Клочурак.
Була обрана Гуцульська Народна Рада, до якої увійшли 42 депутати. Виконавча влада належала секціям (міністерствам) і підсекціям - дипломатичній, військовій, внутрішній, господарській та іншим. Громадський суд вів староста міста. Школи в республіці були українські, діяв народний хор, а в Народному домі громадянам читали лекції на різні цікаві теми.
Фото © gazeta.ua
Дипломатичні зв'язки міні-держава підтримувала тільки з ЗУНР. З Галичиною - торгувала лісом, в Коломію - відправляли деревину, привозили хліб. Розплачувалися мадярськими кронами і українськими гривнями.
22 грудня в Ясиню прибув угорський жандармський батальйон. У селі був встановлений окупаційний режим. Гуцульська Народна Рада пішла в підпілля і на Різдво підняла повстання. У ніч на 8 січня 1919 року близько 500 угорських солдатів майже без бою захопили в полон.
13 січня 1919 року гуцульське військо, посилене загоном УГА, розпочало наступ з метою звільнення Мараморощини від угорської адміністрації та військ. Він проходив уздовж залізниці Ясіня-Сигіт. Піхоту прикривали два потяги, озброєні гарматами і кулеметами. За кілька днів, у боях за Білин, Рахів, Великий Бичків, угорські війська були розбиті. Були звільнені всі українські населені пункти сучасної Рахівщини та лівобережжя Тиси.
