Українські сережки: історія жіночих прикрас другої половини XIX - початку XX століття

Для кожної культури характерний свій комплекс прикрас. Є унікальний вид прикрас властивий певній культурній групі або окремому комплексу, а є універсальні прикраси, які присутні в кожній культурі і без яких, в цілому, неможливо собі уявити жінку.

До універсальних прикрас належать сережки. Ця прикраса відома у всьому світі і має безліч форм. Українські жінки в цьому плані не були винятком і тому в українському традиційному вбранні сережки мали велике значення. Для українських традиційних прикрас характерна досить велика різноманітність сережок.

Найбільш традиційними для українських жінок були сережки, які включали в себе елементи рослинного орнаменту, зображення птахів і сережки у формі місяця. Кожен тип сережок мав свою яскраву чисто народну назву яка, як правило, відбивалася від його форми. Наприклад зустрічалися сережки з такими назвами - герань, герань з метеликами, книшик, ягідки, дубки, базіки, качечки, голубки, бублики.

Як правило, сережки прикрашали камінням, склом, намистинами, але і поширеними також були сережки без додаткової обробки, виконані виключно з металу. В обробці сережок українки найбільшу перевагу традиційно віддавали коралам. Великою популярністю користувався гранат і перли.

При виготовленні сережок, аналогічно нагрудним і нашийним прикрасам, ювеліри широко використовували монети. Спостерігається велика різноманітність форм сережок з монетами або хрестами.

У певних регіонах жінки носили сережки з місцевим колоритом. Вони майже не зустрічалися в інших регіонах і таким чином були сформовані свої місцеві особливі форми. Наприклад, на Полтавщині, в районі Кременчука зустрічалися сережки виконані в техніці філігрань. Також існувала певна прив'язка сережок до нагрудних прикрас, з якими їх власниця носила в комплексі.