«Живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель України

21 січня 1990 року відбулася одна з найбільших в Центральній і Східній Європі масових акцій - «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель України і знак поваги подій першої української революції.

«Акцію ми організовували удвох з братом Михайлом Горинем, - згадує дисидент і політв'язень Богдан Горинь. - Ідея з'явилася після «ланцюга Злуки», яку провели в республіках Балтії: Литві, Латвії та Естонії, яка показала радянському режимові їх єдність. Крім того, у вересні 1989 року з моєї ініціативи ми організували «ланцюг смутку» у Львові, до 50-річчя введення радянських військ в Галичину».

За радянських часів події Української революції 1917-1921 рр. намагалися не згадувати в підручниках історії. Втім, пам'ять про ці події перемогла радянську амнезію.

Точно невідомо кількість учасників акції. Різні джерела називають від півмільйона до 3 млн осіб, які взялися за руки і створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала одним із свідчень того, що українська нація подолала страх перед комуністичним режимом і готова маніфестувати свою незгоду політиці комуністичної партії. Ця подія стала провісником майбутнього падіння СРСР і проголошення нової незалежної і соборної України.