Уже в дитинстві в Леопольда фон Захер-Мазоха почали проявлятися схильності, які потім і зробили його знаменитим. Його приваблювали ситуації жорстокості; йому подобалося дивитися на картини із зображенням страт, а улюбленим читанням було житіє мучеників.
Важливою особистістю його дитинства стала родичка з боку батька, графиня Ксеноб, яка була одночасно дуже красивою і жорстокою жінкою. Одного разу, граючи в хованки зі своїми сестрами, він сховався в спальні графині і став свідком того, як спочатку графиня привела туди коханця, а через кілька хвилин в спальню увірвався її чоловік з двома друзями. Графиня побила і вигнала трьох непроханих гостей, коханець втік, а Леопольд необачно видав свою присутність, після чого графиня побила і його. Однак від її ударів хлопчик відчував незрозуміле задоволення. Чоловік незабаром повернувся, а Леопольд, сховавшись за дверима, чув удари батога і стогони графа.
Образи і батога, і хутра, які любила носити графиня, стали постійними мотивами у творчості Захер-Мазоха, а жінок він з тих пір сприймав як істот, яких слід одночасно і любити, і ненавидіти.
Фото © gazeta.ua
Коли Леопольду було 12 років, сім'я переїхала до Праги. Хлопець закінчує гімназію, вивчає право в університеті. П'є багато пива, кілька разів б'ється на дуелі. Грає в аматорському театрі - мріє про кар'єру актора. Згодом вирішує стати військовим. Цьому перешкоджає нове захоплення - математика, потім хімія. Зрештою в 20 років захищає докторську дисертацію з історії та залишається працювати в університеті Граца.
Переживання особистого життя Захер-Мазоха, який отримував патологічну сексуальну насолоду від підпорядкування фізичному та емоційному насильству з боку жінок, знайшли своє відображення в його творах. Майже автобіографічний характер носять романи «Розлучена жінка» і «Венера в хутрі».
Тема знущання деспотичної жінки над слабким чоловіком постійно виникає також в історичних творах Захер-Мазоха і з плином часу стає настільки виразною, що у 1886 році віденський психолог Ріхард фон Крафт-Ебінґ називає сексуальну патологію, яка характеризується отриманням задоволення від болю та підпорядкування, мазохізмом.
Але письменник в одному з листів назвав Крафт-Ебінга «вченим дурнем» і був вкрай незадоволений тим, що дівочим прізвищем його матері назвали сексуальну патологію.