У 1906 уродженка Києва Голда Меїр переїхала в США. Там вона познайомилася з першим прем'єр-міністром Ізраїлю Давидом Бен-Гуріоном і другим президентом Ізраїлю Іцхаком Бен-Цві. У 1921 році Меїр з чоловіком і сестрою переїхала до Палестини, де вона взяла активну участь в політичному житті країни.
Коли почалося протистояння з арабськими країнами, Меїр поїхала в Америку і за шість тижнів зібрала $ 50 млн для захисту країни.
У 1948 році Бен-Гуріон зачитав декларацію про незалежність країни, під якою підписалися 200 найвпливовіших єврейських політиків, в тому числі і Голда. На наступний день арабські війська знову вторглися в Ізраїль, який знову не був готовий до цього. Для протистояння не вистачало наявних збройних запасів. Тоді Голда знову їде в Америку. На цей раз їй вдалося зібрати $ 150 млн.
Фото © gazeta.ua
Після проголошення незалежності її призначили першим послом Ізраїлю в СРСР. Посольство розміщувалося в готелі для іноземців «Метрополь». Харчування було досить дорогим, тому Голда особисто придбала електроплитки для всіх своїх працівників і двічі на тиждень ходила за продуктами на ринок. Щосуботи посол готувала обіди для своїх підлеглих.
Через кілька років роботи в СРСР Меїр повертається до Ізраїлю і займає посаду міністра праці. Вона являє парламенту план житлового будівництва і домагається його прийняття. Завдяки їй тисячі осіб отримали житло. Вона сама при цьому жила в маленькій кімнатці на горищі. Наступним кроком було вдосконалення доріг. Через кілька років Меїр займала пост міністра закордонних справ.
Голда Меїр стала третьою жінкою-главою уряду в світі. До неї були Сірімаво Бандаранаїке на Цейлоні і Індіра Ганді в Індії. Коли Голда стала прем'єр-міністром Ізраїлю в 1969 році, країна була в складному становищі. Їй вдалося знизити податки для бідних верств населення, забезпечити житлом робітників, послабити протистояння з арабами. Голда Меїр стала першим ізраїльським прем'єром, яку прийняв Папа Римський.
Після війни між Ізраїлем і коаліцією Сирії, Єгипту, Іраку та Йорданії Голда Меїр подала у відставку, незважаючи на те, що її просили залишитися. У 1975 році американці назвали її «Жінкою року».