Дурманом солодким віяло, або перші опіумні притони США

Перші опіумні притони в США почали розростатися в Китайському кварталі Сан-Франциско в 1840-1850-х роках. Незабаром вони «захопили» всі верстви населення. Пік вживання припав на 80-90-ті роки XIX століття, що співпало із становленням руху непитущих.

Вартість 5-унцевой ємності опіуму (близько 140 грам) становила 8 доларів. Таку покупку можна було зробити переважно в китайських лавках. У притонах клієнтам надавали ліжка і килими для відпочинку під опіумом. На них можна було повноцінно розслабитися і насолодитися солодким дурманом.

Незважаючи на те, що курінням опіуму захоплювалися представники обох статей, жінкам надавали трубки гіршої якості. Китайці думали, що після того, як жінка покурить, трубка зіпсується. Причому такий поділ не залежав від соціального класу курця.

У 1882 році в своїй статті репортер газети «The Examiner» написав, що бачив в опіумному притоні Сан-Франциско «двох дівчат не старше 17 років, одягнених як ніби для недільного пікніка».

Поступово легкодоступность опіуму поширилася далеко на схід країни. З Сан-Франциско і Каліфорнії вона «поповзла» в Нью-Йорк, Чикаго, Сент-Луїс і Новий Орлеан.

Щоб зломити шкідливу звичку уряд Теодора Рузвельта прийняв в 1906 році закон про доброякісність харчових продуктів і медичних препаратів. Він зобов'язував прописувати на упаковці продукту, які містить небезпечні речовини і ті, що викликають звикання.

У 1914 році закон Харрісона про наркотики, згідно з яким будь-який, хто виготовляв, змішував, імпортував, продавав, поширював будь-які форми кокаїну і опіатів, був зобов'язаний платити податок.

До початку Другої світової війни опіумні притони в США практично зникли. Хоча точну кількість нелегальних закладів, які пропонували покурити опіум, не міг назвати ніхто.