Вбивство Юлія Цезаря
Вбивство Юлія Цезаря - результат змови групи сенаторів, очолюваних Гаєм Кассием Лонгіном і Марком Юнієм Брутом. Змовники хотіли скинути Юлія Цезаря, який в період громадянської війни перетворився з воєначальника на одноосібного повелителя Риму. Змовники вбили Цезаря 15 березня 44 року до н. е., що призвело до ще однієї громадянської війни і, врешті-решт, до встановлення панування спадкоємця Цезаря Октавіана в якості римського імператора.
Після 4-річного одноосібного правління Цезаря група сенаторів організувала змову, метою якої стало вбивство диктатора і повернення сенату його колишньої ролі.
Душею змови був енергійний Гай Кассій, але главою його вважався Юній Брут, теоретик і філософ, який рухався не особистим чистолюбством, а прихильністю до республіканського ідеалу, заради якого він готовий був убити Цезаря, який любив його і безмежно йому довіряв. Близько 80 осіб об'єдналося навколо Брута і Касія.
Довірливість Цезаря, цілком розрахована, яка була одним з пунктів його політичної програми, зробила його беззбройним. 15 березня 44 року до н. е. змовники вбили Цезаря в приміщенні для засідань сенату, біля театру Помпея. Сигнал до нападу подав Луцій Тіллі Цімбер, який перейшов на бік змовників після того, як Цезар відмовився повернути із заслання його брата, зірвавши з Цезаря тогу. Так як кожен з них окремо не хотів ставати основним вбивцею, вони домовилися, що кожен завдасть хоча б один удар.
Вбити Цезаря першими ударами не вдалося: він намагався чинити опір. За версією Светонія, останніми словами Гая Юлія була фраза на грецькій «καὶ σύ, τέκνον» («І ти, дитино?»). Згідно з Плутархом, Цезар нічого не сказав, побачивши серед вбивць Брута. Вигук, приписаний Цезарю, який побачив, що і Брут збирається нанести свій удар, «І ти, Брут?» є цитатою з п'єси «Юлій Цезар» Вільяма Шекспіра і не міститься в історичних джерелах. Цезар помер від 23 ран.
Непередбаченим результатом для вбивць було те, що смерть Цезаря прискорила кінець Римської республіки. Середній і нижчий клас Рима, серед яких Цезар був популярний, прийшли в лють від того, що невелика група аристократів вбила Цезаря.
Антоній збирає великий натовп римлян і загрожує направити його на оптиматів, можливо, з наміром взяти під контроль Рим. Але, на його подив і жаль, Цезар назвав свого внучатого племінника Гая Октавіана єдиним спадкоємцем.
Для боротьби з Марком Брутом і Кассием, які перебували з величезною армією в Греції, Антонію були необхідні солдати, готівкові кошти і легітимність, яку могло дати ім'я Цезаря. 27 листопада 43 року до н. е. був прийнятий Lex Titia, і після цього був офіційно сформований другий тріумвірат у складі Антонія, Октавіана і Лепід.
Остання громадянська війна розгорнулася пізніше між Антонієм і Октавіаном і привела до встановлення одноосібної влади останнього.
Після 4-річного одноосібного правління Цезаря група сенаторів організувала змову, метою якої стало вбивство диктатора і повернення сенату його колишньої ролі.
Душею змови був енергійний Гай Кассій, але главою його вважався Юній Брут, теоретик і філософ, який рухався не особистим чистолюбством, а прихильністю до республіканського ідеалу, заради якого він готовий був убити Цезаря, який любив його і безмежно йому довіряв. Близько 80 осіб об'єдналося навколо Брута і Касія.
Довірливість Цезаря, цілком розрахована, яка була одним з пунктів його політичної програми, зробила його беззбройним. 15 березня 44 року до н. е. змовники вбили Цезаря в приміщенні для засідань сенату, біля театру Помпея. Сигнал до нападу подав Луцій Тіллі Цімбер, який перейшов на бік змовників після того, як Цезар відмовився повернути із заслання його брата, зірвавши з Цезаря тогу. Так як кожен з них окремо не хотів ставати основним вбивцею, вони домовилися, що кожен завдасть хоча б один удар.
Фото © ru.wikipedia.org
Вбити Цезаря першими ударами не вдалося: він намагався чинити опір. За версією Светонія, останніми словами Гая Юлія була фраза на грецькій «καὶ σύ, τέκνον» («І ти, дитино?»). Згідно з Плутархом, Цезар нічого не сказав, побачивши серед вбивць Брута. Вигук, приписаний Цезарю, який побачив, що і Брут збирається нанести свій удар, «І ти, Брут?» є цитатою з п'єси «Юлій Цезар» Вільяма Шекспіра і не міститься в історичних джерелах. Цезар помер від 23 ран.
Непередбаченим результатом для вбивць було те, що смерть Цезаря прискорила кінець Римської республіки. Середній і нижчий клас Рима, серед яких Цезар був популярний, прийшли в лють від того, що невелика група аристократів вбила Цезаря.
Антоній збирає великий натовп римлян і загрожує направити його на оптиматів, можливо, з наміром взяти під контроль Рим. Але, на його подив і жаль, Цезар назвав свого внучатого племінника Гая Октавіана єдиним спадкоємцем.
Для боротьби з Марком Брутом і Кассием, які перебували з величезною армією в Греції, Антонію були необхідні солдати, готівкові кошти і легітимність, яку могло дати ім'я Цезаря. 27 листопада 43 року до н. е. був прийнятий Lex Titia, і після цього був офіційно сформований другий тріумвірат у складі Антонія, Октавіана і Лепід.
Остання громадянська війна розгорнулася пізніше між Антонієм і Октавіаном і привела до встановлення одноосібної влади останнього.
