Іван Самойлович - гетьман «обох сторін Дніпра»
Скориставшися междоусобицею на Правоборежжі, навесні 1674 року військо Івана Самойловича за підтримки армії білгородського воєводи Григорія Ромодановського почало похід на Чигирин, який був узятий в тривалу облогу.
У цих умовах в Переяславі була скликана рада, на якій Михайло Ханенко склав із себе гетьманські повноваження, а козацькі старшини Правобережжя проголосили новим гетьманом Самойловича.
Як гетьман «обох сторін Дніпра» Самойлович був повністю лояльний до Москви - він неодноразово брав участь в спільних походах проти Туреччини, почав примусове переселення українців з Правобережної України на Лівобережну.
Претендував на поширення гетьманської влади і на Волинь і Західну Україну. Висловлював невдоволення укладеним між Московським царством і Османською імперією Бахчисарайським миром 1681 року. Неодноразово виступав проти укладення Вічного миру 1686 року, який узаконив поділ України на дві частини.
За час гетьманства Самойловича Українська православна церква, яка до того була під зверхністю Константинопольського патріарха, була підпорядкована Московському патріархатові. Мріяв створити Українське/Руське князівство і зробити гетьманську владу спадковою.
Після невдалого спільного українсько-московського походу на Крим в 1687 році був звинувачений в «зраді Москві», знятий з гетьманства, заарештований і відправлений на заслання до Західного Сибіру, де і помер.
Новим гетьманом Лівобережжя став Іван Мазепа, який свого часу був генеральним осавулом спочатку у Дорошенко, а потім у Самойловича, в змові проти якого він брав активну участь.
У цих умовах в Переяславі була скликана рада, на якій Михайло Ханенко склав із себе гетьманські повноваження, а козацькі старшини Правобережжя проголосили новим гетьманом Самойловича.
Як гетьман «обох сторін Дніпра» Самойлович був повністю лояльний до Москви - він неодноразово брав участь в спільних походах проти Туреччини, почав примусове переселення українців з Правобережної України на Лівобережну.
Фото © jnsm.com.ua
Претендував на поширення гетьманської влади і на Волинь і Західну Україну. Висловлював невдоволення укладеним між Московським царством і Османською імперією Бахчисарайським миром 1681 року. Неодноразово виступав проти укладення Вічного миру 1686 року, який узаконив поділ України на дві частини.
За час гетьманства Самойловича Українська православна церква, яка до того була під зверхністю Константинопольського патріарха, була підпорядкована Московському патріархатові. Мріяв створити Українське/Руське князівство і зробити гетьманську владу спадковою.
Після невдалого спільного українсько-московського походу на Крим в 1687 році був звинувачений в «зраді Москві», знятий з гетьманства, заарештований і відправлений на заслання до Західного Сибіру, де і помер.
Новим гетьманом Лівобережжя став Іван Мазепа, який свого часу був генеральним осавулом спочатку у Дорошенко, а потім у Самойловича, в змові проти якого він брав активну участь.
