Іван Виговський - гетьман Війська Запорозького
Іван Виговський був обраний гетьманом Війська Запорозького на Корсунській раді в 1657 році. У спадок йому дісталися загострення відносин з Москвою і посилення її втручання в українські внутрішні справи. Це штовхнуло Виговського шукати компроміси з Річчю Посполитою, що призвело до створення антигетьманської опозиції частини козацької старшини.
Епіцентром боротьби за владу в Гетьманщині стали Полтавщина і Запоріжжя. Там проти Виговського виступали козаки під проводом Мартина Пушкаря і Якова Барабаша. Після невдалої спроби примирення, війська гетьмана розгромили їх у 1658 році під Полтавою.
Прийшовши до висновку, що опозицію підтримує Москва, Виговський круто змінив політику. Навесні 1658 року він уклав з Річчю Посполитою Гадяцький договір. На його підставі Україна (під назвою Велике князівство Руське) повинна входити до складу Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації з Короною Польською та Великим князівством Литовським.
Але це швидко викликало народне повстання проти Виговського. Союз з державою, яка довгий час панувала в Україні, вважався народом неможливим. Та й сама Річ Посполита не мала наміру дотримуватися угоди, хоча Гадяцький договір був ратифікований сеймом Речі Посполитої.
В Україні піднялася нова хвиля виступів опозиції, яка зробила своїм лідером молодшого сина Богдана Хмельницького - Юрія. Хоча останній був ще зовсім молодим, але за його спиною стояли досвідчені полковники Іван Богун, Іван Сірко, Яким Сомко та ін.
Війни на два фронти, та ще й громадянської, Виговський не витримав і, не бажаючи подальшого кровопролиття, склав булаву. На його місце обрали Юрія Хмельницького.
Колишній гетьман переїхав на Волинь, яка перебувала тоді під контролем короля, і отримав Барське староство. Був сенатором Речі Посполитої і Київським воєводою. Він осів у Барі на Поділлі, куди згодом вирвалася з Чигирина його дружина з малолітнім сином Остапом.
Коли схопили Дмитра Сулимка, ватажка повстання на Правобережжі, деякі сліди привели до Виговського, який симпатизував повстанцям. Його заарештували і позбавили всіх прав і привілеїв, які він мав у зв'язку з сенаторським титулом. Без всякого суду і слідства, навіть без королівського відома, колишнього гетьмана засудили до розстрілу.
Коли за ним прийшли, щоб повести на розстріл, він читав акафіст Пресвятій Богородиці. Вирок був виконаний в селищі Рокитному, Київської області. Колишнього гетьмана і його дружину поховали, як свідчить Чернігівський літопис, у Великому Скиті, але є певні сумніви в достовірності цього.
Епіцентром боротьби за владу в Гетьманщині стали Полтавщина і Запоріжжя. Там проти Виговського виступали козаки під проводом Мартина Пушкаря і Якова Барабаша. Після невдалої спроби примирення, війська гетьмана розгромили їх у 1658 році під Полтавою.
Прийшовши до висновку, що опозицію підтримує Москва, Виговський круто змінив політику. Навесні 1658 року він уклав з Річчю Посполитою Гадяцький договір. На його підставі Україна (під назвою Велике князівство Руське) повинна входити до складу Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації з Короною Польською та Великим князівством Литовським.
Але це швидко викликало народне повстання проти Виговського. Союз з державою, яка довгий час панувала в Україні, вважався народом неможливим. Та й сама Річ Посполита не мала наміру дотримуватися угоди, хоча Гадяцький договір був ратифікований сеймом Речі Посполитої.
Фото © uk.wikipedia.org
В Україні піднялася нова хвиля виступів опозиції, яка зробила своїм лідером молодшого сина Богдана Хмельницького - Юрія. Хоча останній був ще зовсім молодим, але за його спиною стояли досвідчені полковники Іван Богун, Іван Сірко, Яким Сомко та ін.
Війни на два фронти, та ще й громадянської, Виговський не витримав і, не бажаючи подальшого кровопролиття, склав булаву. На його місце обрали Юрія Хмельницького.
Колишній гетьман переїхав на Волинь, яка перебувала тоді під контролем короля, і отримав Барське староство. Був сенатором Речі Посполитої і Київським воєводою. Він осів у Барі на Поділлі, куди згодом вирвалася з Чигирина його дружина з малолітнім сином Остапом.
Коли схопили Дмитра Сулимка, ватажка повстання на Правобережжі, деякі сліди привели до Виговського, який симпатизував повстанцям. Його заарештували і позбавили всіх прав і привілеїв, які він мав у зв'язку з сенаторським титулом. Без всякого суду і слідства, навіть без королівського відома, колишнього гетьмана засудили до розстрілу.
Коли за ним прийшли, щоб повести на розстріл, він читав акафіст Пресвятій Богородиці. Вирок був виконаний в селищі Рокитному, Київської області. Колишнього гетьмана і його дружину поховали, як свідчить Чернігівський літопис, у Великому Скиті, але є певні сумніви в достовірності цього.
