Березневі статті Богдана Хмельницького
Протягом 1648 - 1654 років Гетьманщина вела боротьбу з Річчю Посполитою. Вона намагалася захистити козацькі свободи і вимагала рівних умови співіснування української шляхти і козаків в межах Речі Посполитої.
Проведення сепаратних польсько-татарських переговорів під Кам'янцем і усна угода, що була досягнута після їхнього завершення, підштовхнули Гетьманщину до остаточного розриву з Річчю Посполитою і пошуку нових союзників. Зокрема в особі Швеції, Московії і деяких німецьких держав.
Богдан Хмельницький з початком війни проводив далекоглядну зовнішню політику і вів активну дипломатичну діяльність з іншими державами. Неодноразово звертався до Москви з проханням допомогти в боротьбі з Річчю Посполитою.
Після довгих коливань, «в ім'я віри православної», Земський собор ухвалив взяти Військо Запорізьке під «високу царську руку». Юридично це було оформлено під час московсько-українських переговорів в січні-березні 1654 року.
На етапі підготовки Переяславської ради, яка відбулася 8 січня 1654 року, виникли розбіжності в підходах до нового союзу. Московські посли відмовилися принести присягу за царя, боярин Бутурлін, який очолював московську делегацію, відмовився дати письмову гарантію збереження прав і вольностей після того, як договір набере чинності. З боку козаків не всі полки присягнули на вірність царю.
У березні 1654 року козацька делегація передала на розгляд проект договору, який увійшов в історію під назвою «Березневі статті». Згідно з цим документом, Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших чиновників у внутрішні справи України.
Зберігалися свої збройні сили - 60-тисячне козацьке військо. Гетьманський уряд мав право на ведення відносин з іноземними державами з дозволу московського уряду (крім Речі Посполитої та Османської імперії).
Гетьман обирався на козацькій раді довічно, а царю тільки повідомляли про результат виборів. Влада Гетьмана поширювалася на всю територію України. Всі податки і доходи збиралися українськими фінансовими органами. Представники Москви тільки повинні були приймати від них належну їм данину.
Угода була розірвана 30 січня (9 лютого) 1667 року Московією, яка підписала Андрусівське перемир'я з Річчю Посполитою.
Серед 11 пунктів Березневих статей немає жодного, в якому б говорилося про приєднання України до Московії або возз'єднання.
Проведення сепаратних польсько-татарських переговорів під Кам'янцем і усна угода, що була досягнута після їхнього завершення, підштовхнули Гетьманщину до остаточного розриву з Річчю Посполитою і пошуку нових союзників. Зокрема в особі Швеції, Московії і деяких німецьких держав.
Богдан Хмельницький з початком війни проводив далекоглядну зовнішню політику і вів активну дипломатичну діяльність з іншими державами. Неодноразово звертався до Москви з проханням допомогти в боротьбі з Річчю Посполитою.
Після довгих коливань, «в ім'я віри православної», Земський собор ухвалив взяти Військо Запорізьке під «високу царську руку». Юридично це було оформлено під час московсько-українських переговорів в січні-березні 1654 року.
На етапі підготовки Переяславської ради, яка відбулася 8 січня 1654 року, виникли розбіжності в підходах до нового союзу. Московські посли відмовилися принести присягу за царя, боярин Бутурлін, який очолював московську делегацію, відмовився дати письмову гарантію збереження прав і вольностей після того, як договір набере чинності. З боку козаків не всі полки присягнули на вірність царю.
Фото © uk.wikipedia.org
У березні 1654 року козацька делегація передала на розгляд проект договору, який увійшов в історію під назвою «Березневі статті». Згідно з цим документом, Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших чиновників у внутрішні справи України.
Зберігалися свої збройні сили - 60-тисячне козацьке військо. Гетьманський уряд мав право на ведення відносин з іноземними державами з дозволу московського уряду (крім Речі Посполитої та Османської імперії).
Гетьман обирався на козацькій раді довічно, а царю тільки повідомляли про результат виборів. Влада Гетьмана поширювалася на всю територію України. Всі податки і доходи збиралися українськими фінансовими органами. Представники Москви тільки повинні були приймати від них належну їм данину.
Угода була розірвана 30 січня (9 лютого) 1667 року Московією, яка підписала Андрусівське перемир'я з Річчю Посполитою.
Серед 11 пунктів Березневих статей немає жодного, в якому б говорилося про приєднання України до Московії або возз'єднання.
