Творчість автора «Дон Кіхота»
Літературна діяльність Мігеля де Сервантеса Сааведра почалася досить пізно, коли йому було 38 років. За першою працею, романом «Галатея» (1585), слідувала велика кількість драматичних п'єс, які користувалися слабким успіхом.
Для добування собі насущного хліба майбутній автор «Дон Кіхота» надходить до інтендантської служби; йому доручають закуповувати провіант для «Непереможної Армади», потім призначають збирачем недоїмок. У виконанні цих обов'язків його переслідують великі невдачі. Довіривши казенні гроші одному банкіру, який втік з ними, Сервантес в 1597 році потрапляє до в'язниці за звинуваченням в розтраті. Через п'ять років йому судилося знову піддатися тюремному ув'язненню за звинуваченням у фінансових зловживаннях. Його життя в ті роки являло собою цілий ланцюг жорстоких поневірянь, незгод і лих.
З 1598 до 1603 років немає майже ніяких звісток про життя Сервантеса. У 1603 році він з'являється в Вальядоліді, де займається дрібними приватними справами, що дають йому убогий заробіток, а в 1604 році виходить у світ перша частина роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», що мала величезний успіх в Іспанії і за кордоном. Матеріального становища автора вона, проте, нітрохи не поліпшила, а тільки посилила вороже ставлення до нього, що виразилося в глузуваннях, наклепі, переслідуваннях.
З цього часу до самої смерті літературна діяльність Сервантеса не припинялася: в проміжку між 1604 і 1616 роками з'явилися друга частина «Дон Кіхота», всі новели, багато драматичних творів («Ревнивий старий», «Театр чудес», «Лабіринт любові» та ін.), поема «Подорож на Парнас» і був написаний надрукований уже після смерті автора роман «Персилеса і Сіхізмунди».
Майже на смертному одрі Сервантес не переставав працювати; за кілька днів до смерті він постригся в ченці. 22 квітня 1616 року закінчилося життя (помер від водянки), яку сам носій її у своєму філософському гуморі називав «довгою нерозсудливістю».
Однак за звичаями того часу датою його смерті була записана дата його похорону - 23 квітня. Через це іноді говорять, що дата смерті Сервантеса збігається з датою смерті іншого великого письменника - Вільяма Шекспіра, фактично ж Сервантес помер 11 днями раніше (так як, на той момент, в Іспанії діяв Григоріанський календар, а в Англії - Юліанський).
Довгий час ніхто не знав точного місця поховання видатного іспанського письменника. Лише в 2015 році археологам вдалося виявити його останки, які урочисто перепоховали в мадридському соборі Святої Трійці.
Для добування собі насущного хліба майбутній автор «Дон Кіхота» надходить до інтендантської служби; йому доручають закуповувати провіант для «Непереможної Армади», потім призначають збирачем недоїмок. У виконанні цих обов'язків його переслідують великі невдачі. Довіривши казенні гроші одному банкіру, який втік з ними, Сервантес в 1597 році потрапляє до в'язниці за звинуваченням в розтраті. Через п'ять років йому судилося знову піддатися тюремному ув'язненню за звинуваченням у фінансових зловживаннях. Його життя в ті роки являло собою цілий ланцюг жорстоких поневірянь, незгод і лих.
З 1598 до 1603 років немає майже ніяких звісток про життя Сервантеса. У 1603 році він з'являється в Вальядоліді, де займається дрібними приватними справами, що дають йому убогий заробіток, а в 1604 році виходить у світ перша частина роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський», що мала величезний успіх в Іспанії і за кордоном. Матеріального становища автора вона, проте, нітрохи не поліпшила, а тільки посилила вороже ставлення до нього, що виразилося в глузуваннях, наклепі, переслідуваннях.
Фото © ru.wikipedia.org
З цього часу до самої смерті літературна діяльність Сервантеса не припинялася: в проміжку між 1604 і 1616 роками з'явилися друга частина «Дон Кіхота», всі новели, багато драматичних творів («Ревнивий старий», «Театр чудес», «Лабіринт любові» та ін.), поема «Подорож на Парнас» і був написаний надрукований уже після смерті автора роман «Персилеса і Сіхізмунди».
Майже на смертному одрі Сервантес не переставав працювати; за кілька днів до смерті він постригся в ченці. 22 квітня 1616 року закінчилося життя (помер від водянки), яку сам носій її у своєму філософському гуморі називав «довгою нерозсудливістю».
Однак за звичаями того часу датою його смерті була записана дата його похорону - 23 квітня. Через це іноді говорять, що дата смерті Сервантеса збігається з датою смерті іншого великого письменника - Вільяма Шекспіра, фактично ж Сервантес помер 11 днями раніше (так як, на той момент, в Іспанії діяв Григоріанський календар, а в Англії - Юліанський).
Довгий час ніхто не знав точного місця поховання видатного іспанського письменника. Лише в 2015 році археологам вдалося виявити його останки, які урочисто перепоховали в мадридському соборі Святої Трійці.
