Павло Скоропадський - Гетьман Української Держави
У квітні 1918 року на Всеукраїнському з'їзді хліборобів у Києві Павло Скоропадський був проголошений гетьманом України. В опублікованій «Грамоті до всього українського народу» йшлося про створення Української Держави на чолі з гетьманом, який тимчасово взяв на себе повноваження з особливого управління краєм.
Українська Держава проіснувала сім з половиною місяців. За формою це був авторитарний консервативний режим, що спирався на окупаційні австро-німецькі війська. Гетьману вдалося домогтися міжнародного визнання Української Держави, заснувати українські університети в Києві та Кам'янці-Подільському, створити Українську академію наук, Національну бібліотеку.
Він розвивав армію, намагався вирішити земельне питання, але ні побудувати дієву армію, ні провести аграрну реформу не встиг. Самовільні дії окупаційних військ і реставрація старих порядків привели до антигетьманського руху. Зрештою, ураження держав Четверного Союзу у війні і невирішеність аграрного питання привели до краху Гетьманату.
Скоропадський виїхав до Берліна, а потім - до Швейцарії, де возз'єднався з сім'єю. Зрештою вся сім'я оселилася в містечку Ванзеє (зараз це район Берліна). В еміграції Скоропадський очолив «Український союз хліборобів-державників», відділи якого згодом з'явилися в Польщі, Чехії, Німеччини, Югославії та Туреччини.
Після його розколу, в 1930-х роках прихильники Скоропадського об'єдналися в «Союз гетьманців-державників», філії якого існували як в країнах Європи, так і в Америці. Завдяки Павлу Петровичу в 1925 році був заснований Український науковий інститут при Берлінському університеті, який зіграв велику роль у розвитку української науки і культури в еміграції.
Коли в 1945 році радянські війська підійшли до Берліна, Скоропадський, щоб не потрапити в радянську зону окупації, покинув місто. 16 квітня 1945 року на станції Платтлінг він потрапив під бомбардування американської авіації і був контужений. За десять днів до 71-річчя Павло Скоропадський помер в лікарні бенедиктинського чоловічого монастиря в баварському місті Меттен, де і був похований. Пізніше прах гетьмана було перевезено в Оберстдорф на півдні Баварії.
Українська Держава проіснувала сім з половиною місяців. За формою це був авторитарний консервативний режим, що спирався на окупаційні австро-німецькі війська. Гетьману вдалося домогтися міжнародного визнання Української Держави, заснувати українські університети в Києві та Кам'янці-Подільському, створити Українську академію наук, Національну бібліотеку.
Він розвивав армію, намагався вирішити земельне питання, але ні побудувати дієву армію, ні провести аграрну реформу не встиг. Самовільні дії окупаційних військ і реставрація старих порядків привели до антигетьманського руху. Зрештою, ураження держав Четверного Союзу у війні і невирішеність аграрного питання привели до краху Гетьманату.
Фото © jnsm.com.ua
Скоропадський виїхав до Берліна, а потім - до Швейцарії, де возз'єднався з сім'єю. Зрештою вся сім'я оселилася в містечку Ванзеє (зараз це район Берліна). В еміграції Скоропадський очолив «Український союз хліборобів-державників», відділи якого згодом з'явилися в Польщі, Чехії, Німеччини, Югославії та Туреччини.
Після його розколу, в 1930-х роках прихильники Скоропадського об'єдналися в «Союз гетьманців-державників», філії якого існували як в країнах Європи, так і в Америці. Завдяки Павлу Петровичу в 1925 році був заснований Український науковий інститут при Берлінському університеті, який зіграв велику роль у розвитку української науки і культури в еміграції.
Коли в 1945 році радянські війська підійшли до Берліна, Скоропадський, щоб не потрапити в радянську зону окупації, покинув місто. 16 квітня 1945 року на станції Платтлінг він потрапив під бомбардування американської авіації і був контужений. За десять днів до 71-річчя Павло Скоропадський помер в лікарні бенедиктинського чоловічого монастиря в баварському місті Меттен, де і був похований. Пізніше прах гетьмана було перевезено в Оберстдорф на півдні Баварії.
