Сібаяма: мистецтво японської інкрустації з 200-річною історією

Мистецтво інкрустації Сібаяма було привезено до Японії з Китаю в середині XVIII століття. Тоді імпортні меблі й різні аксесуари з китайською інкрустацією перламутром, слоновою кісткою, дорогоцінним камінням і багатьом іншим, мали попит серед японських аристократів і багатих торговців. 

Першим, хто почав створювати вироби з інкрустацією, схожою на китайську, був Оноґі Сендзо (яп. 大野木仙蔵, 1775–1836) з міста Сібаяма, що в провінції Сімоса. Сендзо народився в сім'ї фермерів, але обрав творчу кар'єру, і наприкінці XVIII століття переїхав до столиці Едо (сучасний Токіо). Там він змінив своє прізвище на Сібаяма, і почав працювати майстром інкрустації як Сендзо Сібаяма. Оскільки його роботи були популярні серед впливових і багатих клієнтів, у майстра з'являється можливість відкрити школу інкрустації Сібаяма, яка зрештою привабила багатьох учнів. 

Сібаяма (яп. 芝山象嵌) – це мозаїчна техніка інкрустації, яку застосовували для прикрашання таких предметів, як інро, вази, тарелі, ширми, курильниці (коро), панелі та шафи. Майстри використовували різноманітні матеріали, зокрема перламутр, панцир черепахи, морське вушко, шкаралупу кокосового горіха, слонову кістку, ріг, бурштин, корал, різні породи деревини, золото і срібло. 

Мистецтво Сібаяма вимагало від майстрів уміння акуратно вирізати з різноманітних матеріалів дуже маленькі фрагменти, які потім інкрустувалися в основу із золотого лаку, дерева або слонової кістки. Як у мозаїці, ці шматочки, зібрані разом, перетворювалися на цілу картину. Однак техніка Сібаяма відрізняється від інших видів інкрустації, оскільки всі фрагменти мозаїки вирізають таким чином, щоб створювати високий рельєф, як у аплікації. 

У 1859 році Сьоґунат Токугава відкрив порт Йокогама, де відбувалася торгівля з іноземцями. Там продавали чай, шовк, меблі, порцеляну, картини, вази та безліч інших предметів і творів мистецтва. Ідея розміщення майстерні в Йокогамі належала Сібаямі Соїті (яп. 芝山宗一), учневі Сібаями Сендзо II (сина першого майстра). Це було дуже вигідне і мудре рішення, оскільки мистецтво інкрустації Сібаяма привернуло великий інтерес іноземців. 

У 1867 році на Паризькій Всесвітній виставці було виставлено багато робіт сім'ї Сібаяма, що мали величезну популярність серед жителів Заходу, які відвідали виставку. У період Мейдзі (1868–1912) захоплення цими екзотичними предметами створило моду на лакові вироби Сібаяма, і майстри здебільшого обслуговували клієнтів з Європи та США. До Другої світової війни в Йокогамі працювало близько 500 майстрів інкрустації Сібаяма.

Сьогодні на антикварному ринку азіатського мистецтва представлено безліч робіт з інкрустацією Сібаяма, які були виготовлені не тільки майстернею сім'ї Сібаяма, а й іншими майстрами-послідовниками. Серед них Накаяма Тейджиро, Катаока Генджіро, Ісіі Сінджіро, Яманісі Кенджіро, Ішимура Кінтаро, Катаока Тацугоро та інші.

Завдяки популяризації японського мистецтва і культури у світі, інкрустація Сібаяма продовжує жити в роботах сучасних майстрів.