Вінсент Ван Гог: визнання після смерті
В середині березня 1901 року в Парижі відбулася одна з найбільш знакових виставок Вінсента Ван Гога. Картини нідерландського живописця, експресивні, побудовані на контрастах кольорів, стали сенсацією в світі мистецтва. І це через 11 років після самогубства їх автора.
Ван Гог захопився живописом в 1880 році. За підтримки брата Тео він поїхав до Брюсселя, де почав відвідувати заняття в Королівській Академії витончених мистецтв. Але через рік кинув навчання і повернувся до батьків. Тоді Ван Гог вважав, що художнику зовсім не обов'язково мати талант, головне - багато і старанно працювати, тому він продовжив заняття самостійно.
Восени 1885 року Ван Гог несподівано виїхав до Антверпену, де знову почав відвідувати заняття з живопису - цього разу в мальовничому класі при Академії мистецтв. Вечорами відвідував приватну школу, де малював оголені моделі. Однак через рік Ван Гог поїхав з Антверпену до Парижу до брата Тео, який займався торгівлею творами мистецтва.
Там під впливом імпресіоністів, захопившись колоритом і соковитістю барв, кардинально змінив свою манеру малювання («Поле пшениці з жайворонком», «Татко Тангі»). Це були перші вдалі роботи живописця в постмодерністському стилі.
Незважаючи на творче зростання, публіка як і раніше не сприймала і не купувала його картини, що дуже болісно сприймалося Вінсентом. До середини лютого 1888 художник вирішив покинути Париж і перебратися на південь Франції - в Арль, де мав намір створити «Майстерню Півдня» - своєрідне братство художників-однодумців, які працюють для майбутніх поколінь. Найважливішу роль у майбутній майстерні Ван Гог віддавав Полю Гогену.
Там остаточно визначилися своєрідність його творчої манери і мистецька програма: «Замість того, щоб намагатися точно зобразити те, що знаходиться перед очима, я використовую колір більш довільно, так, щоб найбільш повно виразити себе».
З 1888 року все частіше стали виявлятися ознаки душевної хвороби Ван Гога; він переїхав на південь Франції і наступні 12 місяців стали найбільш плідним періодом творчості художника. Він написав картини «Квітуча слива», «Міст Ланглуа», «Долина Ла-Кро», «Нічне кафе».
Психічна хвороба Ван Гога привела його в лікарню для душевнохворих, після виходу з якої в травні 1890 він поселяється в Овер-сюр-Уаз поблизу Парижа. Тут він натхненно працював наступні кілька місяців, однак в один з періодів душевної кризи, відчуваючи, що його хвороба стає тягарем для оточуючих, смертельно поранив себе.
За життя Ван Гог виставляв лише кілька робіт в Парижі і Брюсселі, однак не отримав належного визнання. Слава до нього прийшла лише після паризької виставки 1901 року, коли він був визнаний як видатний майстер-постімпрессіоніст. У наступні десятиліття вона незмінно зростала і сьогодні його картини - світові шедеври.
Ван Гог захопився живописом в 1880 році. За підтримки брата Тео він поїхав до Брюсселя, де почав відвідувати заняття в Королівській Академії витончених мистецтв. Але через рік кинув навчання і повернувся до батьків. Тоді Ван Гог вважав, що художнику зовсім не обов'язково мати талант, головне - багато і старанно працювати, тому він продовжив заняття самостійно.
Восени 1885 року Ван Гог несподівано виїхав до Антверпену, де знову почав відвідувати заняття з живопису - цього разу в мальовничому класі при Академії мистецтв. Вечорами відвідував приватну школу, де малював оголені моделі. Однак через рік Ван Гог поїхав з Антверпену до Парижу до брата Тео, який займався торгівлею творами мистецтва.
Там під впливом імпресіоністів, захопившись колоритом і соковитістю барв, кардинально змінив свою манеру малювання («Поле пшениці з жайворонком», «Татко Тангі»). Це були перші вдалі роботи живописця в постмодерністському стилі.
Фото © jnsm.com.ua
Незважаючи на творче зростання, публіка як і раніше не сприймала і не купувала його картини, що дуже болісно сприймалося Вінсентом. До середини лютого 1888 художник вирішив покинути Париж і перебратися на південь Франції - в Арль, де мав намір створити «Майстерню Півдня» - своєрідне братство художників-однодумців, які працюють для майбутніх поколінь. Найважливішу роль у майбутній майстерні Ван Гог віддавав Полю Гогену.
Там остаточно визначилися своєрідність його творчої манери і мистецька програма: «Замість того, щоб намагатися точно зобразити те, що знаходиться перед очима, я використовую колір більш довільно, так, щоб найбільш повно виразити себе».
З 1888 року все частіше стали виявлятися ознаки душевної хвороби Ван Гога; він переїхав на південь Франції і наступні 12 місяців стали найбільш плідним періодом творчості художника. Він написав картини «Квітуча слива», «Міст Ланглуа», «Долина Ла-Кро», «Нічне кафе».
Психічна хвороба Ван Гога привела його в лікарню для душевнохворих, після виходу з якої в травні 1890 він поселяється в Овер-сюр-Уаз поблизу Парижа. Тут він натхненно працював наступні кілька місяців, однак в один з періодів душевної кризи, відчуваючи, що його хвороба стає тягарем для оточуючих, смертельно поранив себе.
За життя Ван Гог виставляв лише кілька робіт в Парижі і Брюсселі, однак не отримав належного визнання. Слава до нього прийшла лише після паризької виставки 1901 року, коли він був визнаний як видатний майстер-постімпрессіоніст. У наступні десятиліття вона незмінно зростала і сьогодні його картини - світові шедеври.
