Олександр Македонський: народження, досягнення та поразки
Влітку 356 р. до н. е., приблизно 20/21 липня, в місті Пелла, столиці античної Македонії, на світ з'явився хлопчик, який через 30 років став великим завойовником. Олександр Македонський був із роду Аргеадів, стародавньої династії, що правила Македонією з VIII ст. до н. е. Згідно з однією з легенд, тієї ж ночі, коли народився новий цар, Герострат, житель Ефесу, підпалив і знищив одне з Семи чудес світу - храм Артеміди. У зв'язку з цією подією серед перських магів стали поширюватися чутки, що руйнування храму стало передвісником падіння Перської держави. Про Олександра Македонського існує чимало таємничих історій, однією із загадок став шолом, реконструйований минулого року за підтримки Violity. Докладніше про нього дивіться у нашому відео.
Олександр Македонський був мудрим полководцем і відомий сміливими рішеннями, що стосувалися розширення його царства. Хоча він і намагався поширити культуру еллінізму на Сході, не забував він і про місцеві культури. Його рішення було таким: перестати дивитися на завойованих персів як на підкорену цивілізацію та спробувати стати їхнім новим лідером. Важливим кроком стало запозичення звичаїв у перській культурі з метою завоювання довіри та прихильності з боку вчорашнього ворога. Полководець змішував армії, направляючи персів служити у свою кавалерію та піхоту. Це не подобалося його воєначальникам, почали зріти бунти, до того ж походи, що затяглися, сильно виснажували армію. Усі спроби заколотів були придушені, проте невдоволення правлінням Олександра Македонського продовжувалося. Цікаво, що під гарячу руку потрапив історик Каллісфен, родич давньогрецького філософа Арістотеля. Тоді як сам Аристотель навчав майбутнього полководця різних наук, Каллісфен став літописцем його походів. Каллісфен критикував Македонського, тому цар наказав його схопити і ув'язнити, де той і помер.
Полководець обійшов зі своєю армією півсвіту, дійшов до Індії, де нарешті отримав відсіч. Серед головних причин ураження був несприятливий клімат та смерті від хвороб. Однак не всюди армія македонців програвала через такі обставини. І не скрізь на піку успіхів війська перемагали ворога. У той час, коли Олександр Македонський готувався до битв із Дарієм III, частина військ під командуванням Зопіріона, намісника Понта, вирушила на захоплення Ольвії. Місто взяти не вдалося, оскільки всім рабам, які жили в ньому, дали свободу, збільшивши таким чином потенційну кількість захисників. Зопіріон відступив, і дуже скоро його атакували скіфи, повністю розбивши армію. Якби наступний похід Олександра Македонського в Індію був успішним, цілком можливо він пізніше відправився б до Скіфії, і ми б знали про інші битви, перемоги або поразки полководця. Однак доля розпорядилася інакше: десятиденна лихоманка, підхоплена перед черговим походом, сильно послабила царя, і він помер.
[foto3]
[foto4]
Олександр Македонський був мудрим полководцем і відомий сміливими рішеннями, що стосувалися розширення його царства. Хоча він і намагався поширити культуру еллінізму на Сході, не забував він і про місцеві культури. Його рішення було таким: перестати дивитися на завойованих персів як на підкорену цивілізацію та спробувати стати їхнім новим лідером. Важливим кроком стало запозичення звичаїв у перській культурі з метою завоювання довіри та прихильності з боку вчорашнього ворога. Полководець змішував армії, направляючи персів служити у свою кавалерію та піхоту. Це не подобалося його воєначальникам, почали зріти бунти, до того ж походи, що затяглися, сильно виснажували армію. Усі спроби заколотів були придушені, проте невдоволення правлінням Олександра Македонського продовжувалося. Цікаво, що під гарячу руку потрапив історик Каллісфен, родич давньогрецького філософа Арістотеля. Тоді як сам Аристотель навчав майбутнього полководця різних наук, Каллісфен став літописцем його походів. Каллісфен критикував Македонського, тому цар наказав його схопити і ув'язнити, де той і помер.
Полководець обійшов зі своєю армією півсвіту, дійшов до Індії, де нарешті отримав відсіч. Серед головних причин ураження був несприятливий клімат та смерті від хвороб. Однак не всюди армія македонців програвала через такі обставини. І не скрізь на піку успіхів війська перемагали ворога. У той час, коли Олександр Македонський готувався до битв із Дарієм III, частина військ під командуванням Зопіріона, намісника Понта, вирушила на захоплення Ольвії. Місто взяти не вдалося, оскільки всім рабам, які жили в ньому, дали свободу, збільшивши таким чином потенційну кількість захисників. Зопіріон відступив, і дуже скоро його атакували скіфи, повністю розбивши армію. Якби наступний похід Олександра Македонського в Індію був успішним, цілком можливо він пізніше відправився б до Скіфії, і ми б знали про інші битви, перемоги або поразки полководця. Однак доля розпорядилася інакше: десятиденна лихоманка, підхоплена перед черговим походом, сильно послабила царя, і він помер.
Фото ©
[foto3]
[foto4]
