Дмитро Донцов - головний ідеолог українського інтегрального націоналізму

З 1922 року і до початку Другої світової війни Дмитро Донцов жив у Львові, де завдяки підтримці лідера Української військової організації (УВО) Євгена Коновальця став головним редактором відновленого «Літературно-наукового вісника».

1 квітня 1923 року вийшов перший номер організованого Донцовим журналу «Зарево» - ця дата, як і цей журнал, вважаються початком оформлення українського інтегрального націоналізму як політичної доктрини і ідеології.

У 1926 році вийшла друга визначна робота Дмитра Донцова - «Націоналізм», яка стала його політичним кредо і «Біблією» українських націоналістів. Саме в ній Донцов вперше дав назву своїй ідеології - «діючий націоналізм», метою якого було зробити українців сильною нацією, яка зможе утвердитися у власній державі.

Нація мислилася Донцову як живий організм, який вимагає: «волі до життя» і прагнення до боротьби, бо тільки так можна відстояти свої «місце під сонцем», створення національної еліти, яка здатна повести за собою націю.

У лютому 1929 року була заснована Організація Українських Націоналістів (ОУН), яка фактично спиралася на ідеологію інтегрального націоналізму. Дмитру Донцову запропонували увійти до Проводу ОУН, але не склалося.

Після нападу Німеччини на Польщу Донцова заарештували, але, користуючись тодішнім безладом, він втік з в'язниці і виїхав спочатку до Румунії, а в 1941 році - до Німеччини.

Проживаючи в Берліні та Празі, Донцов писав статті для німецької преси, а в 1944 році опублікував свою третю вирішальну працю - «Дух нашої давнини», в якій розмірковує про українське суспільство і необхідність чіткої «кастової» ієрархії, що забезпечує прогрес України.