Валерій Лобановський - найтитулованіший тренер часів СРСР
На чемпіонаті світу в Мексиці збірна СРСР, до складу якої входило 8 киян, показала пристойну гру, але вилетіла з турніру, програвши в 1/8 фіналу збірної Бельгії. За підсумками 1986 «Динамо» було визнано другою командою, а Лобановський - другим тренером світу.
Через два роки збірна СРСР під керівництвом Лобановського стала срібним призером Чемпіонату Європи, перемігши Голландію, Англію, Італію і програвши у фіналі вже раз переможеним голландцям.
Після здобуття Кубка Радянського Союзу і перемоги в першості 1990 року Валерій Лобановський став найтитулованішим тренером часів СРСР: 8 чемпіонських і 6 Кубків СРСР. Однак після провального чемпіонату світу 1990 року, Лобановський покинув клуб і збірну. Наступні 6 років працював зі збірними ОАЕ і Кувейту.
1 січня 1997 року Валерій Лобановський повернувся до тренування «Динамо» і в цьому ж році клуб виграв чемпіонат України, а в наступному зробив «дубль». У розіграші Ліги чемпіонів дійшов до 1/4, феноменально перегравши «Барселону» з рахунком 7:0 за підсумками двох матчів.
Сезон 1998-1999 років став ще більш успішним - знову чемпіонство, Кубок України і вихід в півфінал Ліги чемпіонів. У 2000 році кияни втретє поспіль зробили «дубль», а в наступному - п'ятий раз поспіль виграли чемпіонат України. Однак як тренер національної збірної Лобановський не досяг жодних помітних результатів.
Ще з 1988 року у Лобановського почалися проблеми з серцем - у нього стався інфаркт. У 2001 році він пережив другий інфаркт, йому зробили операцію і він був змушений пропустити всі виїзні гри «Динамо» в Лізі чемпіонів. 7 травня 2002 року під час гри чемпіонату з «Металургом» у Запоріжжі Валерію Лобановському стало погано; він був прооперований з діагнозом «інсульт», але помер 13 травня 2002 року о 20:35 у віці 63 років, не приходячи до тями.
14 травня 2002 року Валерій Васильович Лобановський був похований на Байковому кладовищі в Києві. Попрощатися з ним прийшли понад 60 000 чоловік, включаючи вищих посадових осіб держави.
Через два роки збірна СРСР під керівництвом Лобановського стала срібним призером Чемпіонату Європи, перемігши Голландію, Англію, Італію і програвши у фіналі вже раз переможеним голландцям.
Після здобуття Кубка Радянського Союзу і перемоги в першості 1990 року Валерій Лобановський став найтитулованішим тренером часів СРСР: 8 чемпіонських і 6 Кубків СРСР. Однак після провального чемпіонату світу 1990 року, Лобановський покинув клуб і збірну. Наступні 6 років працював зі збірними ОАЕ і Кувейту.
Фото © jnsm.com.ua
1 січня 1997 року Валерій Лобановський повернувся до тренування «Динамо» і в цьому ж році клуб виграв чемпіонат України, а в наступному зробив «дубль». У розіграші Ліги чемпіонів дійшов до 1/4, феноменально перегравши «Барселону» з рахунком 7:0 за підсумками двох матчів.
Сезон 1998-1999 років став ще більш успішним - знову чемпіонство, Кубок України і вихід в півфінал Ліги чемпіонів. У 2000 році кияни втретє поспіль зробили «дубль», а в наступному - п'ятий раз поспіль виграли чемпіонат України. Однак як тренер національної збірної Лобановський не досяг жодних помітних результатів.
Ще з 1988 року у Лобановського почалися проблеми з серцем - у нього стався інфаркт. У 2001 році він пережив другий інфаркт, йому зробили операцію і він був змушений пропустити всі виїзні гри «Динамо» в Лізі чемпіонів. 7 травня 2002 року під час гри чемпіонату з «Металургом» у Запоріжжі Валерію Лобановському стало погано; він був прооперований з діагнозом «інсульт», але помер 13 травня 2002 року о 20:35 у віці 63 років, не приходячи до тями.
14 травня 2002 року Валерій Васильович Лобановський був похований на Байковому кладовищі в Києві. Попрощатися з ним прийшли понад 60 000 чоловік, включаючи вищих посадових осіб держави.
