Звичайно, кожен з нас звикає до предметів, які бачить щодня. Ця сама історія спіткала й ґудзики. Але з цими предметами пов'язано багато цікавого. Наприклад, вважається, що вперше їх почали використовувати з XIV ст. н. е., коли зброярі стали ними оснащувати лицарські обладунки.
Хоча археологи думають, що використовувати ґудзики почали ще раніше. Під час розкопок на території Індії в Мохенджо-Даро, які датуються 2500-3000 рр. до н. е. знаходили предмети, дуже на них схожі. Хоча вони нагадували сплющені частини з двома або трьома отворами для пришивання.
З доби пізнього палеоліту дійшли до нас циліндричні гантелеподібні ґудзики, зроблені з кістки мамонта. З трипільської культури відомі кістяні дископодібні ґудзики з двома отворами для пришивання.
Навіть древні єгиптяни, греки, римляни й слов'яни мали у своєму гардеробі ґудзики. Хоча на їх одязі були майже відсутні петлі, що може говорити про використання цих предметів як прикраси.
Й до речі, підтвердженням цього можуть бути матеріали, що використовувалися для ґудзиків в минулому, — дорогоцінні метали й каміння, перли, слонова кістка тощо. Дуже часто їх ціна перевищувала ціну самого одягу.
До початку XX століття спостерігалася тенденція демонстрації свого матеріального становища шляхом оздоблення нарядів різними додатковими елементами. Й ґудзики займали далеко не останнє місце: на одязі їх кількість перевищувала фактичну необхідність. Наприклад, один з костюмів короля Франції Франциска I прикрашало 13,6 тис. ґудзиків.
Починаючи з XVIII—XIX ст. ґудзики перестають бути атрибутом престижу та розкоші, і стають доступними для всіх верств населення. Перелік матеріалів, з яких їх створювали, поповнюється склом та перламутром. Особливого поширення в цей час набувають ліврейні ґудзики, тобто ґудзики з гербом господаря, котрі пришивалися до костюмів слуг.
Джерело: uk.wikipedia.org
