Брошка Браґанса — ювелірна витонченість й характерні орнаменти

Загадкова вишуканість золотої фібули, що зберегла свою таємничість до XIX століття, стала не лише окрасою, але й об'єктом пильного дослідження археологів та мистецтвознавців. Цей шедевр ювелірного мистецтва отримав свою умовну назву від роду Браґансів, яким належав протягом XIX століття.

Походження фібули залишається загадковим, але її витончена робота та характерні орнаменти дозволяють віднести виріб до періоду IV–III ст. до н.е. Спеціалісти вважають, що ювелірний виріб міг бути створений грецьким майстром, який працював на Піренейському півострові, на замовлення заможного представника кельто-іберійського клієнта.

Розміри фібули становлять 14 см у довжину і 5 см у висоту. Золота конструкція прикрашена деталізованою фігурою воїна у шоломі, зі щитом у руках і мечем на поясі. На щит воїна стрибає стилізоване чудовисько, схоже на лева чи грифона. Фігура звіра переходить у декоративний елемент і завершується головою тварини, що нагадує собаку. Крім цього можна розгледіти стилізовані зображення ще чотирьох тварин. 

Голка, за допомогою якої фібула кріпилася до одягу, відсутня. Вважається, що її було дуже давно втрачено.

Починаючи з XIX століття фібула була власністю представників різних гілок португальського королівського роду Браґансів, що визначило загальнопоширену умовну назву виробу. Надалі ця прикраса стала не лише символом родового престижу, але й предметом інтриг та обговорень у мистецькому світі.

З 1993 року фібула Браґанса була частиною експозиції в Британському музеї. Історія з цією прикрасою досягла свого апогею, коли 25 квітня 2001 року, через аукціон Christie’s золотий шедевр було придбано Британським музеєм за $1,580,570. Це стало своєрідним знаком визнання цінності та унікальності об'єкта, а також підкреслило значення фібули в контексті світового культурного спадку.

Брошка Браґанса — не просто прикраса. Це витвір, який перетинає межі часу та простору, об'єднаний загадковістю та красою. Її шлях від давньогрецького майстра до власності Британського музею відзначений інтригами та величчю. Проте ця фібула залишається свідком історії, її таємниця непорушена, а її краса — вічна.

Джерело: britishmuseum.org