Після появи на початку XVIII століття мейсенської порцеляни по всій Європі почали відкриватися підприємства, що випускали порцелянові вироби. Китайський посуд та фігурки поступово почала витісняти європейська продукція. У 1724 році були зроблені перші спроби виготовлення порцеляни в німецькому місті Людвігсбург. Предмети не відрізнялися високою якістю через особливості глини у виявлених родовищах. У 1751 році герцог Карл Євген Вюртембергський вирішив заснувати власну мануфактуру, але його спроби налагодити виробництво порцеляни зазнавали невдачі, доки він не запросив Йозефа Рінглера.
Очоливши Людвігсбурзьку мануфактуру, Рінглер дав їй основний напрям: у великій кількості випускалися фігурки танцюристів та придворних, згодом в асортименті з'явився посуд. Ці предмети різноманітні і переважно відображають смаки герцога Вюртембергського. Фігурки виходили менш білосніжними, ніж порцеляна інших німецьких виробників, проте майстерність художників компенсувала цей недолік. Найбільших успіхів мануфактура досягла 1764–1775 рр.
Тут працювали скульптори Йоганн Вільгельм Бейєр та Йозеф Ніс, які зробили особливий внесок у підприємство. Роботи Йозефа Ніса відрізняються елегантністю, хоча деякі пози персонажів здаються незграбними, а руки надмірно довгими. Перші випущені мануфактурою твори належать саме йому. Поціновувач класицизму Бейєр створював більш монументальні роботи, властиві неокласичному стилю, розробляв композиції.
Незважаючи на тимчасовий успіх, Людвігсбурзька мануфактура не приносила прибутку. Виробництво тривало до кінця XVIII століття, а в 1790-х роках настав період занепаду. Нові власники втратили інтерес до мануфактури та не змогли її нікому продати. Підприємство закрилося 1824 року, всі рецепти та проекти відправили до архіву.
Джерело:
metmuseum.org
