Особливості гуцульської вишивки

Гуцульська вишивка зберегла давні традиційні орнаменти, які поєднують в собі історію та культуру Прикарпаття. Кожна гуцульська хата мала безліч вишиваних речей: рушники, скатертини, повсякденний і святковий одяг, такий як сорочки, кожухи, сардаки, кептарі та багато іншого. 

Майстрині вишивали на речах прадавні орнаменти, які передавалися із покоління в покоління та несли в собі традиції предків. Завдяки збереженій праці дослідника-фольклориста Степана Маковського«Народне мистецтво Підкарпатської Русі», що була видана в 1925 році у Празі, ми можемо побачити зразки вишивки на старовинному гуцульському строї та фото людей того часу в автентичному одязі. 

📄 PDF: Степан Маковський «Народне мистецтво Підкарпатської Русі», Прага, 1925 рік.

Маковський вважає, що орнаменти гуцульської вишивки є сталими і сформованими впродовж сотень років, а ось кольори можуть різнитися, оскільки не мають вирішального значення. Традиційний стиль гуцульської вишивки зберігся у вигляді чорно-червоних кольорів, темно-синіх візерунків, жовтий колір був доволі рідкісним і з'явився пізніше. У той час нитки для вишивки фарбували самостійно, застосовуючи природні рослинні барвники власного виробництва,

Головним візерунком гуцульської вишивки був ромб, який часто використовувався майстринями як самостійний елемент. Зазвичай зустрічаються ромби з вписаними в них іншими орнаментами, а зовнішні боки ромбів прикрашали перпендикулярними тонкими вишитими рисочками. Також популярним орнаментом гуцульського одягу є ромби з вишитими маленькими ромбиками по периметру. Інколи майстрині поєднували ромби в одну частину вишивки або вишивали ними повністю всю композицію.

Фольклорист Маковський вважає ромб з хрестиками та рисочками по краях стилізованим зображенням сонця для лічильних технік вишивки, де не було можливості зобразити традиційне коло. 

Гуцульська вишита сорочка являлася чи не найголовнішим елементом одягу, мала функції оберега та виготовлялася за давніми правилами, наслідуваними від предків. 

Для майбутньої вишитої сорочки майстрині обирали найкраще конопляне чи лляне полотно, яке вручну вибілювали. Призначення сорочки визначало її крій та орнамент вишивки. Майстрині часто використовували нитки червоного, чорного, вишневого, коричневого, помаранчевого, жовтого, зеленого та синього кольорів. Зазвичай вишивали хрестиком і обміткою. 

Зверху на рукавах вишивали вставки (уставки), які набули особливого значення. Майстрині ретельно продумували майбутній орнамент, підбирали необхідні нитки, і після цього на окремому відрізі полотна вишивали одну вставку, а потім й другу. Ці вставки могли мати різний розмір і візерунок, що підбирався спеціально для прилюдної чи буденної сорочки. Прилюдну сорочку одягати на весілля, до церкви чи у гості. 

Нагрудну частину сорочки вишивають двома орнаментальними смугами по краях від пазушного розрізу. На відміну від гуцульських сорочок, румунські мали по дві чи три смуги на нагрудній частині, а також на спині. 

Завдяки наслідуванню гуцульських традицій від предків, сьогодні ми можемо побачити автентичні речі з правдивими орнаментами.