Пенсіонери з Баварії зібрали унікальну колекцію ґудзиків

Літнє подружжя Фредеріка і Клаус Кестнери з Кульмбаха (північ Баварії), яким уже виповнилося далеко за 70, впродовж останніх 30 років захоплюються колекціонуванням старовинних ґудзиків. Їхня колекція налічує кілька тисяч ґудзиків, що представляють різні епохи і дизайни, починаючи від античності і закінчуючи ХХ століттям. 

Філобутоністика – колекціонування та вивчення ґудзиків, є доволі цікавим хобі, вважає подружжя. Ґудзики для своєї колекції вони купують в антикварних крамницях, на мистецьких аукціонах та в артдилерів. Іноді ще пенсіонери заглядають на блошині ринки та гаражні розпродажі. Кестнери із задоволенням подорожують світом, знайомляться з новими країнами та підшукують цікаві екземпляри старовинних ґудзиків для колекції.

Найстаріший ґудзик у колекції баварських пенсіонерів – це 3500-річний ґудзик з одним отвором у центрі, виготовлений зі скляної пасти та порошку лазуриту. Спочатку Кестнери не могли точно сказати, до якого періоду і країни належить цей ґудзик, поки не відвідали Каїр. Експерти Каїрського єгипетського музею змогли визначити, що ґудзик із лазуриту і скляної пасти належить до періоду правління єгипетського фараона Рамзеса II (1279–1213 рр. до н. е.). 

Найдивовижніші ґудзики з колекції пенсіонерів, виготовлені наприкінці XIX століття з 24-каратного золота і прикрашені детальними емалевими портретами індійського магараджі та його дружини (магарані). Майстерність ювеліра була настільки високою, що на портретах можна розглянути навіть такі деталі, як риси облич і дрібні елементи одягу. І це при тому, що ґудзики мають розмір трохи більший за ніготь!

Найвдалішою покупкою літня пара вважає набір російських срібних ґудзиків XVI століття у вигляді макових коробочок, який вони випадково придбали в одному антикварному магазині. Фредеріка Кестнер розповіла, що на футляр із ґудзиками була наклеєна етикетка з текстом російською мовою. Оскільки продавець не знав російської мови, він продав набір ґудзиків за низькою ціною. Подружжя звернулося до перекладача, де з'ясувалося, що напис зроблено давньоруською мовою і ґудзики були одним із комплектів, які цар Іван Грозний дарував боярам за державні заслуги. 

У колекції Кестнерів представлена гарна добірка німецьких ґудзиків XVIII і XIX століть з оленячого рогу. Кілька сотень років тому ґудзики з оленячого рогу коштували дуже дорого і вважалися ознакою достатку – їх могли дозволити собі тільки багаті городяни, купці та аристократи. 

Лише 100 років тому ще можна було зустріти майстерню, де вручну виготовляють ґудзики. Але сьогодні виробництво стало масовим і ґудзики втратили свою унікальність і цінність, перетворившись на шматочки дешевої пластмаси. Подружжя Кестнер намагається зберегти історію та культуру минулих часів, колекціонуючи ці маленькі витвори мистецтва.