Особливості чернігівської вишивки

На Чернігівщині вишивка була різною. Заможні люди та купці зазвичай носили одяг з тканин, які привозили із за кордону. Майстрині вишивали його золотими та срібними нитками, а також оздоблювали перлами та дорогоцінним камінням. Вишивка простими нитками на домотканому полотні була притаманна одягу селян і містян. Це питання гарно розкрите у книзі Віри Зайченко «Вишивка Чернігівщини».

Характерною особливістю чернігівської вишивки є білі візерунки та орнаменти – біла вишивка. Найбільш популярними були такі геометричні орнаменти, як ромбічні сітки, хрести, зигзаги, хвилясті лінії, перехрещені лінії, які формували квадрати. Для жіночих сорочок були притаманні вишиті деревця, схожі на сосни. 

До білої вишивки чернігівських сорочок часто додавали елементи, вишиті червоними нитками, інколи з вкрапленнями блакитного. Однак це залежало від конкретного району та часу, коли виготовили вишиту сорочку. 

Сорочки майстринь з Новгород-Сіверського району прикрашалися не тільки комбінацією білої та червоної вишивки, а й повністю оздоблювалися яскравими візерунками з червоних ниток. 

Чорний колір в чернігівській вишивці з'явився приблизно наприкінці XIX століття. На думку науковців, це пов'язано з тим, що чорний колір доволі складно виготовити власноруч, до того ж такі нитки з часом швидко линяли й втрачали первісний колір. Однак наприкінці XIX століття барвники стали більш доступними, що вплинуло на появу чорного кольору у вишивці. 

Багато традиційних вишитих елементів збереглося на зав’язках – жіночих головних уборах. Але, на жаль, зараз вже складно ідентифікувати значення кожного окремого візерунку, бо знання пращурів до нас не дійшли. Жіночі зав’язки зазвичай вишивали технікою занизування (заволікання). З лицьової та зворотної сторони орнаменти виглядали однаково, проте кольорова гамма різнилася, тому зав’язку можна було надягати однією з двох сторін. 

Чернігівські майстрині використовували такі традиційні техніки вишивки, як вирізування, лічильна гладь, заволікання, виколювання, мережки, штапівка та багато чого іншого. 

На розвиток дизайну чернігівської вишивки у XIX столітті вплинув парфумер Генріх Брокар. Окрім дорогих парфумів він продавав звичайне мило, яке коштувало одну копійку, і було доступним для всіх покупців. За для реклами своєї продукції, Брокар додав до свого мила невеликий подарунок у вигляді схеми для вишивки. На цих схемах були зображені різноманітні квіткові орнаменти: фіалки, троянди, маки та інше. Майстриням швидко перейняли ці нові візерунки у свою вишивку, що зараз вони сприймаються як традиційні. Ця техніка отримала назву брокарство, а самі квіткові орнаменти змінювалися у формах та кольорах, щоб відповідати моді у ті часи. 

Сьогодні, завдяки наслідуванню старих традицій і популяризації української вишиванки як культурного коду нації, чернігівські майстрині продовжують вдосконалювати старовинні техніки вишивки, зберігаючи історію та культуру регіону.