Менукі: маленькі витвори мистецтва на руків'ях самурайських мечів

Самурайські мечі здавна захоплювали своєю красою, майстерністю виготовлення і функціональністю. Ця культова зброя має багату історію і посідає особливе місце в японській культурі. Досліджуючи оздоблення і компоненти самурайських мечів, слід звернути увагу на такий цікавий аксесуар, як менукі (яп. 目貫).

Менукі – це парна прикраса, яку розміщували під обплетенням (яп. 柄糸 – іто) на руків'ях японських мечів і кинджалів, або ж клеїли безпосередньо на шкуру ската, обгорнуту навколо руків’я зброї. 

Походження менукі можна простежити до періоду Хейан (794–1185), коли вони вперше почали з'являтися на мечах японських воїнів. Ранні версії менукі призначалися для фіксації клинка в руків’я меча, слугуючи одночасно штифтом мекугі (яп. 目釘) і декоративним елементом. 

Яскравим прикладом ранніх версій менукі є ін'йо-кон менукі, що складався з двох частин: однієї – з довгим штифтом (йо-кон), що проходив крізь руків'я меча, та другої – з порожниною (ін'-кон), куди вставлявся штифт. Назва цього менукі походить від слова кон (яп. 根 – корінь). На ранніх церемоніальних мечах (таті) трапляються макото-менукі (яп. 真目貫 або 誠目貫 – справжній менукі), які за конструкцією аналогічні до ін'йо-кон менукі, але використовувалися тільки на таті. 

Також до ранніх видів менукі можна віднести цубогаса-менукі (яп. 壷笠目貫 – менукі-горщик). Ці аксесуари мали округлу форму і нагадували горлечко горщика або глечика. Спочатку вони теж виконували функції штифта мекугі. 

Проте з часом менукі перетворився на декоративний елемент – сора-менукі (яп. そら目貫 або 空目貫 – порожній/імітаційний менукі), який відображав індивідуальність і статус власника меча. Щоб не виготовляти нові аксесуари, самураї просто спилювали довгий штифт своїх старих ін’йо-кон менукі, адаптуючи їх до нової моди. Тому сьогодні такі менукі неможливо знайти з цілими штифтами. 

Крім гарного зовнішнього вигляду, менукі мали кілька важливих функцій: поліпшення балансу і хвату меча. Зазвичай менукі розташовувалися приблизно на відстані ширини долоні від фучі (коміра руків’я) і кашира (навершя руків’я) – це забезпечувало кращий хват руків’я меча. Додаючи вагу руків’ю, менукі сприяв балансу меча. Завдяки цьому зброю було легше контролювати і тримати в руках під час бою.

Руків’я вакідзасі й танто часто прикрашали дасі-менукі (яп. 出目貫 – відкриті менукі). Їх ще називають харі-менукі (з яп. – приклеєні менукі) або укі-менукі (з яп. – плаваючі менукі). Вони могли бути приклеєні на шкіру руків’я за допомогою лаку або розташовувалися над обплетенням, закріплюючись шнуром лише в кількох місцях.

Впродовж століть дизайн і функції менукі змінювалися під впливом різних чинників, таких як зміни в політичній владі та культурні тенденції. Наприклад, у період Едо (1603–1868) самураям було заборонено демонструвати явні ознаки багатства або статусу, що призвело до розвитку цікавих форм і ювелірного оздоблення менукі.

Менукі виготовляли з різних матеріалів, включно з міддю, сріблом, золотом, сякудо (сплав міді та золота), сібуіті (сплав срібла та міді), слоновою кісткою та різними породами дерева. Вибір матеріалу часто відображав статус власника меча: самураї високого рангу зазвичай володіли мечами з більш цінними менукі. На них майстри зображували тварин, рослини та міфологічних персонажів, яких часто обирали через їхнє символічне або культурне значення.

Найпопулярнішими є менукі у вигляді дракона (рю), собаки-лева (шиші), бабки (тонбо), півонії та водних рослин. Найрідше трапляються менукі у вигляді кіріна (химери), гори Фудзі, золотої пагоди (іноді розташованої на тлі гори Фудзі) і торії (П-подібних воріт без стулок). 

У період Едо (1603–1868) для самураїв стало обов'язковим носити пару мечів (дайсьо), а також мати мітокоромоно – набір з трьох аксесуарів, куди входили пара менукі, кодзука (руків'я для додаткового маленького ножа) та когай (шпильки, що кріпилась у кишені піхов меча із зовнішнього боку), зазвичай виготовлені в єдиному дизайні.

Сьогодні менукі перетворилися на цінні предмети колекціонування, нарівні з цубами та іншими аксесуарами екіпіровки самураїв.